Форма входу

Пошук

Календар

«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 162

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




Вівторок, 19.03.2024, 13:51
Вітаю Вас Гость | RSS
Офіційний сайт Добровеличківського краєзнавчого музею
Головна | Реєстрація | Вхід
Маршрути


[ Додати ]

 

Туристчиний маршрут

м.Помічна – с. Піщаний Брід – смт Добровеличківка – с.Липняжка  - с.Карбівка  

Запрошуємо відкрити для себе Добровеличківщину - географічний центр України

 м. Помічна

Заснування міста пов'язане з  інтенсивним будівництвом залізничних шляхів на Єлисаветградщині в ХІХ ст.

Згідно проекту будівництва залізниці Одеса-Кременчук споруджувалася станція 2 класу: дерев'яний товарний сарай з кам'яною канцелярією, пасажирський будинок, дерев'яна платформа площею 30 квадратних саженів.

1 серпня 1868 року відбулося відкриття дільниці залізниці від Ольвіополя (Первомайська) до Єлисаветграда (Кіровограда). Біля станції виросло поселення, яке отримало назву Герасимівка від імені першого поселенця - колійного обхідника Герасима.

Станція Помічна входила до складу Любомирської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії.

В лютому 1935 року Помічна змінила адміністративне підпорядкування - стала станцією Піщанобрідського району.

14 травня 1957 року станцію Помічна віднесено до категорії міст. В 1958 році розформовано Піщанобрідський район, Помічна входить до складу Добровеличківського району.

Окрасою міста є приміщення залізничного вокзалу. 

Помічнянці дбають про свою історію і пишаються нею. У 2008 році в місті створено музей. Розміщений він на території вокзалу в приміщенні вагону 1917 року випуску.

Гостям міста пропонується огляд експозиції музею, та, за переденьою домовленістю, театралізоване дійство "Весілля Н. Махна і Г. Кузьменко". 

с.Піщаний Брід 

       Піщаний Брід – мальовниче село, розташоване на берегах річки Чорний Ташлик. Село виникло в XVIII ст.. Першими поселенцями були вихідці з Московської, Калузької, Чернігівської губерній. Назва села походить від броду через річку Чорний Ташлик. В 1764 році Піщаний Брід увійшов до складу Єлисаведської провінції новоутвореної новоросійської губернії. В І пол. ХІХ ст. слобода Піщаний Брід було військовим поселенням, тут перебував 2 ескадрон 4 Бузького уланського полку. На берегах тоді ще повноводної річки не раз відбувались збройні сутички між гайдамаками та польськими військами.

        Село Піщаний Брід батьківщина дружини Нестора Івановича Махна, одного із лідерів анархістського руху в Україні початку ХХ ст. – Галини Андріївни Кузьменко. Вона яскраво пройшла буремним шляхом громадянської війни, стала відомим громадським діячем, чию роль сьогодні не можна ні перебільшити, ні зменшити.
           На приміщенні колишньої двокласної сільської школи в якій навчалася Галина Андріївна, встановлено меморіальну дошку.

У с. Піщаний Брід відбулося весілля Нестора Махна і Галини Кузьменко. Той липневий день 1919 року надовго запам'ятався жителям Піщаного Броду гучним багатолюдним весіллям.  Старожили - піщанобрідці ще й досі пам'ятають і можуть показати всім бажаючим Хутір Дареловий та криницю, яка знаходиться на колишньому подвір'ї Кузьменків.

Добровеличківський районний краєзнавчий музей

Добровеличківський районний краєзнавчий музей - скарбниця історичної такультурної спадщини географічного центру України.

       З 1985 року музей відкриває двері для відвідувачів, представляє музейні пам’ятки та колекції, що становлять цінну частину національного, культурного надбання нашого краю, а окремі з них є раритетами світового значення. Атмосферу минувшини зберігає саме приміщення музею – колишня земська управа, а нині – пам’ятка архітектури місцевого значення, побудована у 1892 році. 

      Окремої уваги заслуговує зібрання творів декоративно-ужиткового мистецтва, твори образотворчого мистецтва художників-аматорів та художників-професіоналів району.
         У музеї представлено цікавий археологічний матеріал з історії заселення території Посинюшшя племенами трипільської культури    (IVIII тис. до н. е.).

       Значне місце в експозиції музею займає висвітлення найтрагічніших сторінок  історії нашого народу – Голодомору 1932-1933 років,  Другої світової війни, АТО на сході України. 

       Сучасне життя району відображено у розділах "Край Добровеличківський – Центр України” та "Добровеличківщина у роки незалежності”. Експозиція відображає історію краю від найдавніших часів (4-3 тис.до н.е) до сьогодення і розміщена в 11 залах та 24 розділах музею.

 

 

                          Пам’ятний знак "Географічний центр України”

        Ініціаторами дослідження Кіровоградщини, як географічного центру України, були працівники Добровеличківського районного краєзнавчого музею Проскаченко Д.Д. та Нога В.Я. Їх підтримав Шевченко Віктор Олексійович, доктор географічних наук, професор, який в 1989 році визначив точку географічного центру України – селище Добровеличківка Кіровоградської області. Його методика найповніше враховує конфігурацію території України, сферичність її поверхні й показує, що центр України – на північно-східній околиці смт. Добровеличківка.

У липні 1991 року у точці географічного центру України встановлено тимчасовий пам’ятний знак з написом "Тут буде встановлено пам’ятний знак "Географічний центр України”.

24 серпня 2002 року, у День Незалежності України, на цьому місці урочисто відкрито пам’ятний знак: 24-х тонна стелоподібна брила із сірого граніту здобутого у місцевому кар’єрі, на лицевій стороні брили табличка з чорного граніту на якій викарбовано Державний герб України (тризуб), нижче напис "Географічний центр України”, ще нижче картографічне зображення: контури україни в рамкі з картографічною сіткою (позначені та підписані мередіани та паралелі); також позначено м. Київ, р. Дніпро та спеціальними значками і підписами крайні точки території України (мис Сарич, Петровське, Червона Зірка та Чоп), точка географічного центру – Добровеличківка та герб Добровеличківського району.

Задля справедливості необхідно відмітити про перебіг дискусій, про точність визначення географічного центру України та крайніх точок території України.

Добровеличківка, як географічний центр України, визначена хронологічно першою. Одним з перших туристів, який цілеспрямовано відвідав Географічний центр у Добровеличківці, є відомий український журналіст і мандрівник Микола Хрієнко, який зробив визначний внесок у популяризацію географічного центру України у Добровеличківці. Під час виконання журналістського проекту "Українці за Уралом” на вершинах 17-ти найвищих перевалів Колимської траси і на Чукотці, а також на мисі Дежньова та в Бухті Командор на острові Беринга він розсипав землю, взяту біля пам’ятного знаку Географічний центр України у Добровеличківці.

 

Гідрологічна пам,ятка природи "Козацька криниця”

Джерело знаходиться на території Дружелюбівської сільської ради. За історичними джерелами відомо, що ця територія входила до Буго-Гардівської паланки Запорізької Січі. Основним типом поселень були козацькі зимівники, які виникали як правило біля річок, озер, природних джерел. Тому не випадкова ця назва "Козацька криниця”. Це джерело гідрологічна пам’ятка природи. Його вода має добрий мінеральний склад та приємна на смак.

Минуло століття, а Козацька криниця і нині вихлюпує підземну прохолоду на висоті більш як сорок метрів на пагорбі. У цьому її унікальність.

Оповита легендами, багато чого повідає цікавого подорожуючим степовими дорогами України. Над Козацькою криницею – три верби, гомонять своїми вітами запрошуючи скуштувати води – і той хто скуштує оздоровиться цілющим степовим повітрям, життя його набуде нового змісту чистого і глибинного, а бажання обов’язково здійсняться.

Козацька криниця

 

Між трьома вербами пульсує джерело,

Тече вода із пагорба в долину.

Іду стежиною, минаючи село,

Втомившись, зупиняюсь на хвилину.

 

Із пригорщі холодну воду п’ю,

Тамую спрагу, ставши на коліна,

Схиляю низько голову свою

Перед тобою, ненько Україно.

 

Тече вода крізь роки та віки

З давніх часів з Козацької криниці.

Ідуть до неї браття – козаки

Напитися цілющої водиці.

 

Анатолій Ірха

смт.Добровеличківка

с.Липняжка

 

Липняжка – старовинне, мальовниче село, відоме своїми традиціями і прекрасними народними майстрами. Липняжка заснована в кінці XVI ст. Свою назву село одержало від лип, які росли густо по балці. Саму ж балку називали – "липняками” або "липнягами”.

 

Перша згадка про село датується 1596 роком коли тут стало табором козацьке військо на чолі з Северином Наливайком.

 

В 30-х роках XVIII ст. село отримало статус державного, як шанець Молдавського гусарського полку.

 

Розташоване село на мальовничих берегах річки Сухий Ташлик, яке розділяє Липняжку на 2 частини. Сотні років річка несе свої води скелястими берегами, окремі скелі мають свої назви. Багато історичних подій відбулося на берегах Сухого Ташлику. Багато скарбів зберігає річка і її береги. Неподалік від села Липняжка в селі Глодоси Новоукраїнського району знайдено скарб із багатьх ювелірних прекрас, а в селі Трояни нашого Добровеличківського району знайдено велику кількість Римських монет. Біля села Липняжка у Сухому Ташлику замулено броньовик часів громадянської війни.

 

В єдиній дружній сім’ї тут живуть і працюють українці і росіяни, молдовани і болгари. До сьогодні збереглися назви частин села: "Бендерщина”, тому що пересилилися сюди люди із Бендер; "Лубенщина”, тому, що населена була вихідцями із Лубен; "Литовщина”, тут осіли переселенці із Литви; "Гричанівщина”, населена людьми із Чернігова котрі сіяли багато гречки; "Волощина”, тому, що заселялася волохами із Болгарії.

 

Славиться Липняжка своїм неповторним співом. Майже 80 років зберігає і пропагує українську пісню, місцеві народні традиції, звичаї та обряди, народний самодіяльний фольклорно-етнографічний ансамбль "Червона калина”.

 

Далеко за межами району відомий Липнязький народний самодіяльний театральний колектив.

 

Їх творчість служить засобом збереження і відродження національної культури.

 

Вишивка, ткацтво і килимарство, різьба по дереву, малярство були і залишаються найпоширенішими видами декоративно-ужиткового мистецтва місцевих жителів. Народне мистецтво села Липняжка продовжує розвиватись. З історією краю, побутом кінця ХІХ початку ХХ ст., творами народного мистецтва, запрошуємо ознайомитись завітавши в Липнязький народний краєзнавчий музей. Великі скарби рукотворних див зберігаються в музеї. Відвідавши його, ви отримаєте естетичну насолоду, добру енергетику оберегів-рушників, які огорнуть вас своїми крильми, зігріють ясними кольорами, збережуть в душах красу і добро.

Експозиція Липнязького народного краєзнавчого музею

с.Карбівка

У кінці XVIII ст. у верхів’ї балки Липняжі за розпорядженням Новоросійської губернської креслярні було відмежовано 1440 десятин землі капітану Олександру Карбовському на 48 дворів та заведення кінного заводу. Село отримало назву "Червоне поле”, а вже з середини ХІХ ст. носить сучасну назву, яка утворилась від прізвища поміщика Карбовського власника села. Назва "Червоне поле” походить від назви Червоний шлях по якому ще чумаки їздили в Крим по сіль і інший крам. Ще задовго до того, як землі були відмежовані Олександру Карбовському був тут козацький зимівник хати, комори з льохами, млин двожорний та невелика каплиця.

 

З 2008 року в с. Карбівка проводився  фестиваль української народної творчості "Степограй”.

В с. Карбівка продовжується робота по реалізації  інвестиційного проекту «Центр зеленого туризму «Степограй». Проведено роботу по облаштуванню господарського двору для розведення птиці – цесарок, фазанів, лебедів, страусів, вольєру для напіввільного утримання та розведення дикого кабана в умовах наближених до природних. Відновлено ставок, де побудовано будиночки для утримання лебедів, диких качок та гусей, облаштовано хату-музей з етнографічною експозицією.  

Очищено став біля лісу, впорядковано його прибережну зону та обладнано місця для відпочинку. Проводяться роботи по будівництву та облаштуванню закладів інфраструктури і впорядкування прилеглої території. 

 

   
 
 
 
 
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 

Запрошуємо

здійснити подорож маршрутом вихідного дня по

території Липнязької сільської ради. 

 

 


Copyright MyCorp © 2024