Форма входу

Пошук

Календар

«  Липень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 148

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




Середа, 17.07.2019, 11:57
Вітаю Вас Гость | RSS
Офіційний сайт Добровеличківського краєзнавчого музею
Головна | Реєстрація | Вхід
Новини


                               
 

Актуальні питання становлення та розвитку «зеленого туризму» в Україні

 

Останнім часом сільський туризм, як форма відпочинку, стає все популярнішим не тільки за кордоном, але і в нас на Україні. В більшості регіонів з’являються власники садиб, які готові приймати відпочиваючих, а жителі міст все частіше віддають перевагу саме цьому виду туризму, враховуючи принади сільського життя і порівняну дешевизну послуг.

Зелений туризм визнаний в Європі як пріоритетний в сфері відпочинку, адже від його ефективного розвитку значною мірою залежить перспектива населених пунктів, їх інфраструктура, наповнення місцевого бюджету, ріст добробуту територіальної громади. Першими в Україні цей вид підприємницької діяльності підтримали і почали розвивати органи місцевого самоврядування Криму, більшість з яких – малі міста і селища.

Чому виникла ідея “сільського туризму”, і навіщо це потрібно нашому селу? У більшості країн Європи завдяки зеленому сільському туризму розв’язується дуже багато проблем соціально-економічного розвитку села. Він розширює сферу зайнятості сільського населення, створює нові робочі місця – особливо для жінок. А коли відпочивальників багато на селі, то це стимулює розвиток сфери послуг – транспортних, зв’язку, торгівлі, служби побуту, відпочинково-розважальних тощо. Розширюються можливості реалізувати продукцію особистого підсобного господарства.

Для туристів мотивацією відпочинку в сільській місцевості є цілий ряд факторів: єднання з природою, чисте повітря, екологічно чисті продукти харчування, зміна оточення, цілком інші, відмінні від міських, уклад, розклад і культура життя, можливість участі в сільськогосподарських роботах і садівництві, догляд за тваринами, участь у зборі дарів природи (ягід, грибів, цілющих трав) і, зрозуміло, що дуже часто є вирішальним при виборі сільської садиби як місця проведення відпустки, значно дешевший відпочинок порівняно з готелями та великими туристично-відпочинковими комплексами. Відпочинок у сільській місцевості – це також кардинальна зміна оточення, що дозволяє зняти стрес, який нагромадився за часи роботи в напружених міських умовах, відновити здоров'я та отримати відповідне психологічне розвантаження. Особливо ефективно така організація відпочинку може використовуватись для дітей дошкільного та підліткового віку в період літніх канікул.

В сучасній літературі ми зустрічаємось з досить широкою класифікацією різновидів туризму: активний і пасивний; історичний, культурно-етнічний, пізнавальний, екологічний, розважальний, екстремальний і т.д. Але рідко хто зможе відрізнити аграрний туризм від сільського зеленого, а сільський зелений від екологічного. Можливо, для більш чіткого розуміння різниці між ними необхідно звернути увагу на професійний рівень власників об'єктів розміщення. До виникнення поняття "сільський туризм" туризмом в загальноприйнятому розумінні займались особи, що мали відповідну освіту та стаж роботи в туристичних фірмах. Основна відмінність сільського туризму від туризму, так би мовити, звичайного – це те, що туристичні послуги надають особи, які мають інший фах (сільськогосподарські робітники, працівники сфери обслуговування, вчителі) та надають ці послуги в сільський місцевості.

У статті 4 Закону України “Про туризм” обумовлено, що залежно від категорії осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їх цілей, об’єктів, що використовуються або відвідуються, чи інших ознак обумовлені такі види туризму як екологічний (зелений) та сільський.
Сільський туризм – це форма відпочинку в сільській місцевості в приватній садибі сільського господаря з широкими можливостями використання природного, матеріального і культурного потенціалу певного регіону. Організатором виступає сільська родина, яка надає власне житло та забезпечує продуктами харчування, виробленими у особистому селянському господарстві.
Екотуризм - вид сільського туризму, що передбачає відвідування туристами територій, що мають природничу, культурологічну, етнографічну цінність; екотуризм – це форма подорожі, сприятлива для навколишнього середовища. Вона відбувається на територіях, що мають природничу цінність (національні та ландшафтні парки). Синонімом поняття "екотуризм" є зелений туризм (green tourism), природничий туризм (nature tourism). Виділяються такі форми екотуризму – активний екотуризм (піший, велосипедний, водний, кінний, рибальство), фауністичні та флористичні поїздки (орнітологічні поїздки, полювання, тематичні поїздки), культурологічні й етнографічні поїздки.

Поняття "сільський туризм" часто ототожнюють з "агротуризмом", але "сільський туризм" значно ширше. Агротуризм (farm tourism) – відпочинковий туризм, що передбачає використання сільського (фермерського) господарства. Розрізняють дві базові форми агротуризму: винаймання помешкання з обслуговуванням безпосередньо в межах дворогосподарства або розміщення на нічліг з самообслуговуванням на землях, що належать до дворогосподарства, наприклад в кемпінгах та наметах. Агротуризм таким чином виступає однією з форм сільського туризму. У агротуризмі дворогосподарство (фермерське господарство) становить одночасно нічліжну базу та головний предмет інтересу для туриста.

Основою сільського туризму є власне сам селянин та його побут. Селянин запрошує до своєї оселі: людину з міста подивитись на сільськогосподарське виробництво (як робиться цей особливий сир, масло, ковбаса тощо, як вирощуються ці свині, корови, коні); людину творчої, розумової праці подивитись на майстерність ремісника (як робиться дерев'яний посуд, як плететься ліжник); іноземців подивитись на особливості національних традицій, культури. Останнім часом почалось об’єднання зусиль приватних господарств і власників окремих підприємств малого бізнесу. Наприклад, в одній сім’ї живуть, друга надає транспортні послуги, третя – харчує, четверта організовує культурну програму.

Селянин-фермер в межах сільського туризму може організувати:

1.активний туризм (збудувати на своїй території спортивний майданчик, підйомник, розробити маршрути для велотуристів, кінні прогулянки);

2.екотуризм (відпочинок в екологічно чистій місцевості, вживання чистих продуктів);

3.мисливський туризм;

4.культурно-історичний (екскурсії, розповіді про історію краю, національні обряди, побут) і т.д.


З чого починати діяльність у сфері сільського зеленого туризму?


Наданням послуг сільської гостинності можуть займатися всі бажаючі громадяни, які мають у своєму володінні житлові площі, придатні для короткочасного розміщення і харчування гостей і туристів. Організація прийому туристів у сільських садибах це специфічний бізнес домашньої гостинності, який вимагає доброго розуміння та правильного застосування практичного ділового досвіду людей особливого ґатунку та специфічних навиків організаторської роботи. Управлінські та оперативні вміння можна набути, вдосконалювати та регулярно поновлювати безпосередньо під час роботи. Успіх буде гарантованим за умов співпраці з іншими підприємцями та прийняття до уваги практичних ділових порад.

Перед тим як розпочати свою діяльність у цій сфері, задайте собі такі запитання:
1. чи підприємництво у сфері гостинності саме для мене?

2. чи люблю я зустрічатися й працювати з іншими людьми?

3. чи подобається мені приймати незнайомих людей у власній садибі?

4. чи вмію я планувати витрати та дотримуватись кошторису?
Коли ви вирішили, що маєте можливість і необхідні засоби для надання послуг зеленого туризму, порадьтеся зі своєю родиною. Чи згідна ваша сім’я підтримати вас, чи допоможуть вони вам у реалізації вашої ідеї. В основі цієї справи лежить принцип сімейного бізнесу. Однак пам’ятайте, що малий бізнес має значні шанси зазнати невдачі. Головним елементом вашого стабільного успіху в цій непростій сфері, що вимагає прикладення зусиль, повинні стати планування, уважний аналіз та реальна оцінка власних ресурсів.

Рішення про надання туристичних послуг повинна прийняти вся сім’я. Кожен член родини може внести щось своє до спільної організації справи. Також корисно буде поділитися своєю ідеєю з сусідами, ріднею, можливо вони стануть вашими однодумцями і партнерами в започаткуванні бізнесу.

Наведіть лад у своєму будинку. Виділіть одну або декілька кімнат для приймання гостей. Попрацюйте над інтер’єром. Це не означає що вам обов’язково потрібно замінити всі старі меблі на нові. Намагайтесь використовувати те, що ви маєте. Адже суть в тому, що кімнати для гостей та інтер’єр всього будинку мали національний сільський колорит. Пам’ятайте про зручність і комфорт. Кімнати повинні бути затишні і приємні, адже на деякий час вони стануть домівкою для вашого клієнта.

Визначте страви, які ви можете готувати. Намагайтесь відшукати старовинні невідомі рецепти української національної кухні. Обладнайте затишне приміщення для прийому їжі (їдальню). При готуванні страв намагайтесь використовувати переважно свої власні продукти: овочі, фрукти, молочні продукти, м’ясні продукти.

Ваші клієнти можуть забажати готувати самі. Тому облаштуйте спеціальне приміщення де вони могли б готувати їжу, відповідний посуд.

Всі приміщення та двір потрібно утримувати в чистоті. Також у садибі обов’язково повинен бути душ та туалет, обладнанні належним чином.

В межах садиби господар несе відповідальність за безпеку своїх гостей. Тому ви повинні забезпечити безпеку садиби. У садибі повинна проживати людина, котра може надати лікарську допомогу у разі нещасного випадку. Надавати послуги гостя можуть здорові працівники.

Вам необхідно вивчити історію своєї родини, свого села, навколишньої місцевості, продумати екскурсійні маршрути по селу та околицях. Укладіть угоду з односельцями, які займаються народно-прикладним мистецтвом та старовинними ремеслами, по обслуговуванню ними груп туристів. Корисно буде також подбати про сувенірну продукцію – художні фотографії, вишивки, вироби з глини, лози, соломи, дерева – це може стати вашим додатковим заробітком.

Ви і ваша сім’я повинні будете повністю віддатися справі, бо тільки в такий спосіб ведення бізнесу в цій сфері результати від діяльності будуть позитивними. Ви повинні бути добре організовані, а також усвідомлювати що всі люди різні, звідси й відмінність в їхніх уподобаннях, вимогах та потребах.

Проявіть максимальну турботу про добробут вашого відвідувача, безпеку його відпочинку та комфорт.
Ретельно проаналізуйте ваші можливості: що може привабити людей приїхати та зупинитись у вас, яке обслуговування та обладнання ви можете запропонувати, яка ваша майстерність у сфері гостинності, які ваші ресурси (фінанси, обладнання тощо).

Пам’ятайте, що сільський зелений туризм повинен оберігати середовище, не змінювати специфіку села, а лише закріплювати її. Будьте собою, підтверджуйте свою індивідуальність, бо життя в селі та буденність – це екзотика для туристів.


Нормативно – правова база організації сільського зеленого туризму


На даний час законодавче регулювання в сфері сільського туризму залежить від того як бажає власник сільської садиби здійснювати свою діяльність: як підприємець чи в рамках особистого селянського господарства без реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Розглянемо обидва ці випадки.


Надання послуг з сільського зеленого туризму в якості власника особистого селянського господарства

Екологічний (зелений) та сільський види туризму є складовими пріоритетного напрямку державної політики щодо розвитку в’їзного та внутрішнього туризму і знайшли відображення у Законі України від 15 травня 2003 року „Про особисте селянське господарство", яким регулюються правові, організаційні, економічні та соціальні засади ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до статті 1 даного Закону особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Члени особистих селянських господарств належать до категорії зайнятого населення в разі, якщо робота в цьому господарстві для них є основною і розрахунковий місячний дохід на одного члена дорівнює або перевищує розмір мінімальної заробітної плати.

Для зайняття таким видом туристичної діяльності чинне законодавство не вимагає від ОСГ наявності спеціальних дозволів (ліцензій).

Члени особистого селянського господарства підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та пенсійному забезпеченню, за умови, якщо вони сплачували внески, встановлені у розмірі, передбаченому чинним законодавством. Пенсійний фонд у своєму листі від 5.04.2004р. №3272/04 зазначив, що фізичні особи, які займаються веденням особистого селянського господарства, можуть узяти участь у пенсійному страхуванні лише на добровільних засадах. При цьому, для отримання страхового стажу таким особам необхідно щомісячно сплачувати до Пенсійного фонду України страхові внески у розмірі, не меншому ніж 32% мінімальної заробітної плати.

Що стосується соціального страхування, то Законом України від 11 січня 2001 року №2213-ІІІ “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування “ для членів ОСГ , як для самозайнятих осіб , встановлено такі розміри внесків: 5,8% суми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі: 3,4% - на загальнообов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; 2,4% - на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Згідно підпункту 4.3.36. пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року №889 - IV “ Про податок з доходів фізичних осіб ” до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробленої) на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено у результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Тобто, не оподатковуються лише ті доходи ОСГ, які воно отримало від продажу власної сільгосппродукції. Доходи, отримані членами ОСГ від надання послуг сільського зеленого туризму, оподатковуються на загальних підставах за ставкою 13%.

Особисте селянське господарство має бути взято на облік. Що стосується обліку особистих селянських господарств, то відповідно до статті 4 Закону облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики. Таким чином, суб'єктами особистого селянського господарства є особи, які взяті на облік (зареєстровані) у сільських (селищних, міських) радах за місцем розташування земельної ділянки.

Якщо така діяльність здійснюється в рамках особистого селянського господарства, то оподаткування доходів, отриманих від такої діяльності, провадиться на однакових умовах із пересічними особами — платниками податку відповідно до Закону „Про податок з доходів фізичних осіб".

Перевагою є те, що власники підсобного господарства, на відміну від приватних підприємців, звільнені від обов’язку реєстрації своєї діяльності в органах місцевої влади. Підлягають обліку тільки власне особисті селянські господарства. Законодавство не передбачає для здійснення цієї діяльності сільськими господарями отримання будь-яких дозволів від органів влади. Обмежений доступ до перевірок діяльності підсобного господарства представниками контролюючих органів.

Недоліками є обмеження провадження видів діяльності, а також неврегульованість чинного законодавства стосовно надання послуг зеленого туризму в якості власника особистого селянського господарства.

Разом з тим початківцям доцільно на перших порах здійснювати цей вид діяльності за сумісництвом з основною роботою, оскільки при сезонному попиті на послуги розміщення бувають 3-6 місячні періоди майже повної відсутності клієнтів.

Як ідеться у підготовлених до конференції документах, зеленим туризмом в Україні можна фактично займатися нелегально, не реєструючись як приватний підприємець. Для цього достатньо підпасти під дію закону про особисте селянське господарство, а саме під розпливчате формулювання «реалізація надлишків виробництва та переробки с/г продукції та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства».

Однак фахівці все ж радять реєструватися тим, хто початкує бізнес у сфері зеленого туризму як приватним підприємцям. Це дає можливість рекламуватися, а отже, залучати більше клієнтів.
 

Надання послуг з сільського зеленого туризму в якості приватного підприємця

Підприємницька діяльність суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи є найзручнішим способом провадження бізнесу на початковому етапі. Це не потребує складання статуту або установчого договору, не потребує формування статутного фонду, а отже, й великого початкового капіталу. Вам не потрібно мати окрему юридичну адресу, оскільки вашою адресою, як суб’єкта підприємницької діяльності, буде ваша домашня адреса, Вам не обов’язково відкривати рахунок в банку й виготовляти печатку: це ви можете зробити за власним бажанням.

Якщо діяльність із надання послуг у сфері екологічного (зеленого) та сільського туризму буде здійснюватися суб'єктом малого підприємництва, то оподаткування його доходів відбуватиметься з урахуванням обраної ним, як суб'єктом малого підприємництва, системи оподаткування.

З 1 січня 2004 року Закон України „Про підприємництво" втратив чинність (крім статті 4), у зв'язку із чим правові норми щодо здійснення фізичними особами підприємницької діяльності встановлені Господарським кодексом України (далі - ГКУ) та Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ). Відповідно до статті 50 ЦКУ право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови й державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Реєстрація фізичної особи у якості суб'єкта підприємницької діяльності значно розширює можливості господаря сільської садиби у вільному плануванні своєї діяльності щодо збільшення обсягу послуг.

 

Поради щодо облаштування садиби.


Успіх господаря, що має намір приймати та обслуговувати гостей в межах своєї садиби, залежить від її впорядкованості. Докорінні зміни в облаштуванні й оздобленні садиби для зручного прийому та обслуговування гостей потребують значних коштів і часу, що в наших умовах не завжди знаходяться, тому головним в діях господаря повинне бути спорядження того, що він вже має.

Перш за все необхідно подбати про хороший прибуття до вашої оселі та про місце паркування для автотранспорту.

Добре впорядковані та гарно оформлені садиби надають особливої привабливості не тільки житловому будинку, але й сільській вулиці. Велику роль у цьому відіграють малі архітектурні форми - огорожі, хвіртки, лави, тіньові навіси та ін.

Просто й гарно оформлені огорожі створюють приємне враження про дім, натомість недбало зроблена огорожа псує загальний вигляд садиби. Продумана система огорож організовує простір садиби з урахуванням композицій житлових і господарських будівель і навколишнього озеленення. Хвіртка і ворота є сполучною ланкою між подвір'ям та вулицею, тому їх художньому оформленню бажано приділити відповідну увагу. В межах території садиби виділяють дві зони: рекреаційну та господарську. Рекреаційна зона - це територія, де формуються місця для відпочинку, занять спортом, ігрові майданчики для дітей тощо. Господарська зона - територія, де розміщені приміщення для худоби, птиці та місце для їх вигулу, зберігання кормів, город тощо. Як рекреаційна, так і господарська зони повинні бути охайними та не захаращеними. Бажано для кожної з них мати свої під'їзди, а в межах садиби - пішохідні доріжки.

Господарські приміщення в будинку розташовують так, щоби вони мали зручний зв'язок із входом до будинку, а при наявності двох входів - з господарським. У нових проектах житлових будинків передбачається, як правило, два входи. Сміттєзбірники, місця для компосту та ін. слід розміщувати якомога далі від будівель і колодязя, поблизу господарських приміщень, бажано в затінку.

Одним із засобів художнього оформлення садиб с зелені насадження. Вони поліпшують мікроклімат садиби, і захищаючи від сонячного перегріву, пилу, шуму. Приймаючи туристів, необхідно облаштувати місце для них у саду, біля водойми, по-можливості підготувати і спортивний та дитячий майданчики. Продумайте, чи можете ви приймати гостей разом із їхніми домашніми тваринами (котом, собакою), якщо так, то відведіть місця і для їх перебування.

В агрооселі мають бути забезпечені елементарні санітарні вимоги (умивальник з водою, душова кабіна, впорядкований туалет, причому бажано в приміщенні будинку).

Для зручності гостей в межах садиби можна спорудити літні душові, воду в яких нагрівають за рахунок сонячної енергії. Влаштування такої душової просте й доступне кожному господарю. На садибі душову слід розміщувати ближче до саду, але на відстані не менше 15 м від колодязя. При цьому слід враховувати рельєф ділянки. Привабливим об'єктом для гостей в межах садиби є лазня. Туристи повинні мати можливість користуватись телевізором, телефоном, холодильником, плитою чи кухнею, отримати необхідне начиння для самостійного (при бажанні) приготування їжі.

У створенні комфортності проживання в будинку важливим є функціональний розподіл його окремих приміщень (для сну, відпочинку і розваг, приготування га прийняття їжі, особистої гігієни) та оформлення їх інтер'єрів. Колір стін і підлоги, колір і фактура тканини, освітлення та озеленення приміщень по-різному впливають на самопочуття людини - бадьорять її або пригнічують.

Велике значення має збереження колориту українського народного житла. Вміле використання кольору природних - матеріалів, різьблення по дереву, орнаментації предметів прикладного мистецтва - ткацтва, кераміки, ковальства - дає можливість створити інтер'єри мальовничими та різнобарвними.

В оздобленні кімнат житлового будинку доцільно широко використовувати предмети народної творчості: вишиті подушки, рушники, домоткані килими, ліжники, вироби з металу або шкіри. Це можуть бути навіть підкови, ланцюги, гасові лампи, горщики, мідні качани, дзвіночки, старі пляшки різноманітних форми, бочечки, тарелі, миски, старі настінні годинники, етажерки, кошики та плетені з лози меблі, млинки для кави, колеса, писанки в тарелях і підвішені на шнурках, підсвічники з дерева та кераміки (трійці), в'язки часнику, цибулі, перцю, тарані, сітки та ятері, скрині, мисники, ліжка, рамки, вішаки та гнуті з дерева вішалки, сухі квіти, збіжжя, віночки, не кажучи вже про образи та народне малярство.

Все це дуже добре поєднується з формами та кольором сучасних меблів. Зі смаком підібрані (відреставровані, якщо потрібно) такі предмети роблять приміщення ошатним, індивідуальним і по-справжньому гарним.

У сільському будинку має велике значення добре організований передпокій. Він є своєрідним шлюзом, який захищає житло від холоду, вітру, дощу і бруду, виконує роль транзитного приміщення, служить гардеробом, де зберігаються верхній одяг і взуття. Це місце, де зустрічають і проводжають гостей. В залежності від планування передпокою є різні варіанти його обладнання і зв'язку з іншими приміщеннями - загальною кімнатою, спальнею, коморою тощо.

Загальна кімната займає центральне місце та є найбільшою за площею. У ній не треба розташовувати спальних місць, вона використовується лише як вітальня, де можна проводити дозвілля та приймати гостей (тут збираються відпочиваючі, дивляться телепередачі, обмінюються враженнями). Загальна кімната повинна опалюватися, мати загальне (верхнє) та локальне освітлення. Ця кімната має бути облаштована необхідними меблями та іншим обладнанням, а саме: телевізором та радіоприймачем; музичним центром або магнітофоном; бібліотекою, набором ігор (шахи, шашки, доміно і т. д.). Загальну кімнату можна використовувати також як їдальню, для ігор дітей і т.д.

Основні вимоги, яким повинно відповідати приміщення спальні - це забезпечення зручності, тиші і гігієнічності умов відпочинку. Обладнання меблів мас бути простим, а набір меблів - мінімальним. В кожній спальні мають бути: ліжко або ліжко-диван (ліжка мають бути укомплектовані матрацами, подушками, ковдрами та простирадлами); шафа для одягу (гардероб або вбудована); освітлювальні прилади біля кожного ліжка; крісла, стільці або пуфики для сидіння за кількістю осіб; дзеркало з туалетним столиком; письмовий стіл; м'яка килимова доріжка; корзина для сміття. У спальні повинно бути опалення. Вікна, які відчиняються, повинні мати фіранки або жалюзі.

В їдальні чи кухні люблять збиратися люди, тому вони мають бути особливо зручними та гарними, мати все необхідне для туристів. їдальня також може бути в одному приміщенні із загальною кімнатою або літнім приміщенням (в літній період).

                         

 


Copyright MyCorp © 2019