Некролог

Добровеличківський районний краєзнавчий музей глибоко сумує з приводу смерті Проскаченка Дмитра Дмитровича.

На 83 році пішла з життя добра, чуйна людина, люблячий батько, коханий чоловік, брат, дідусь та прадідусь, колега, вірний товариш. Тяжке лихо спіткало сім’ю і всіх, хто добре знав Дмитра Дмитровича та працював разом з ним. Наші серця навіки збережуть образ талановитого, доброго, життєрадісного чоловіка, сильної особистості. Розсудливість, оптимізм, принциповість та вимогливість були характерними рисами у його ставленні до справи і людей.                                                                          

Проскаченко Дмитро Дмитрович народився 14 червня 1930 року в с. Чорний Ташлик Вільшанського району Кіровоградської області. З 14 років – син полку 188-ої стрілецької дивізії. По війні закінчив Одеську школу суднобудівників. До 1951 року працював на суднобудівному заводі ім. 61 комунарів м. Миколаєва. Потім служив у прикордонних військах. Трудову діяльність Дмитро Дмитрович розпочав у 1956 році на посаді завідуючого сільським клубом села Чорний Ташлик Вільшанського району, директора Вільшанського будинку культури. В 1959 році закінчив Олександрійський технікум підготовки культурно-освітніх працівників Міністерства культури УРСР з відзнакою. У 1960 році призначений на посаду директора Добровеличківського районного будинку культури, а з 1966 по 1979 рік працював завідуючим Добровеличківським районним відділом культури. З 1979 року по 1991 рік Проскаченко Д. Д. - відповідальний секретар районної організації товариства охорони пам’яток історії і культури. З 1980 року – голова ініціативної групи по створенню районного музею. З 1991 по 2008 рік  – головний зберігач фондів музею. За його участі при музеї створено районну самодіяльну кіностудію "Пам’ять”, в доробку якої більше 50 аматорських фільмів з історії, краєзнавства та культури району за сценаріями Дмитра Дмитровича. Студія була лауреатом багатьох обласних і міжобласних конкурсів аматорських фільмів, відзначена призами, дипломами і преміями. Музей і його колектив був лауреатом премії Українського товариства охорони пам’яток історії і культури. За вагомий внесок у збереження і пропаганду пам’яток історії і культури заклад також відзначено пам’ятним прапором президії обласної організації товариства охорони пам’яток. У цьому була заслуга і Дмитра Дмитровича. При музеї працювала дитяча студія "Краєзнавець”, одним з керівників якої був Проскаченко Д. Д. Робота студії була спрямована на відродження духовності, історичної пам’яті, формування у молоді патріотизму, залучення до вивчення, збереження історико-культурної спадщини краю. Проскаченком Д. Д. проводилася науково-дослідна робота по поповненню та вивченню музейних фондів, а також робота по обліку та зберіганню експонатів основного та допоміжного фондів музею.                            

У 2002 році у рамках проведення Всеукраїнської культурно-мистецької акції "Мистецтво одного села” Добровеличківським районним краєзнавчим музеєм спільно з Липнязьким народним краєзнавчим музеєм було створено експозицію "Барви рідного краю”, яка представила народне мистецтво жителів села Липняжки. Проскаченко Д.Д. оформив тематико-експозиційний план виставки, яка була високо оцінена організаторами конкурсу та журі.                                                                                                             

Проскаченко Д.Д. автор ряду статей з історії і краєзнавства: "Гуманізм і варварство”, "Україна соборна”, "Пісня в кольорах”, "Чорний лабіринт”, "Потаємна схованка”, "У полі могила”, "Трагічний серпень 41-го”  та ін., які були надруковані в районній газеті "Сільське життя”. Вони привертають до себе увагу науковців та громадськості вмінням автора захопити безпосередністю розповіді про звичайне, а в одночас значуще в історії краю.                 

Проскаченко Д. Д. - учасник науково-практичних конференцій, які проводилися     у Чернігові, Києві, Миколаєві, Кіровограді, на яких розглядались питання: "Проблеми виявлення, охорони та вивчення пам’яток народної культури”, "Українська народна пісня – перлина української національної культури”, "Біля витоків української усної народної творчості”, "Кіровоградщина – географічний центр України”.                                             

У 2007 році Проскаченко   Д. Д. взяв участь у роботі конференції "Культурний і побутовий взаємовплив національних меншин та українців Південної України”, проведеної в м. Миколаїв,               з виступом на тему "Болгари і наш край: культурний і побутовий взаємовплив українців та болгарських переселенців Вільшанського                       і Добровеличківського районів Кіровоградської області”. Проскаченко Д. Д. був автором матеріалів з історії і краєзнавства Добровеличківського району до видань "Кіровоградщина: історія та сучасність центру України”, "Сучасна Українська енциклопедія”, енциклопедичного видання "Міста і села України”, "Книга пам’яті України: Кіровоградська область”, "Книга скорботи України: Кіровоградська область”.                                                                       

Проскаченко Д. Д.  - один із ініціаторів дослідження Кіровоградщини як географічного центру України. Пропозицію підтримав Шевченко В. О., доктор географічних наук, професор, який в 1989 році визначив точку географічного центру України – селище Добровеличківка Кіровоградської області. Свої знання і життєвий досвід Проскаченко Д. Д. найповніше використовував на користь громадськості. Більше 10 років був членом президії районної ради ветеранів.       Нагороджений орденами "Вітчизняна війна” ІІ ступеня від 11 березня 1985 року, "Знак пошани” від 23 березня 1976 року, Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України за багаторічну плідну працю у галузі культури від 13 серпня 2002 року, Почесною грамотою Міністерства культури і мистецтв України за вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи від 28 березня 2002 року, грамотами Кіровоградської обласної державної адміністрації та обласної ради, грамотами та подяками управління культури і туризму облдержадміністрації, а також грамотами і подяками Добровеличківської районної державної адміністрації та районної ради, відділу культури і туризму райдержадміністрації. Кількість грамот та подяк – більше 50.                       Обирався членом головної ради товариства охорони пам’яток історії і культури України (м. Київ),  депутатом Добровеличківської селищної та районної рад.                  За вагомий внесок у розвиток культури району, багаторічну краєзнавчу роботу       та дослідження, збереження і популяризацію історико-культурної спадщини краю, яка       є основою виховання у молоді патріотизму, відповідальності за долю своєї держави,         за неоціненний внесок у розвиток музейної справи, а саме, організацію Добровеличківського районного краєзнавчого музею, сприяння відродженню історичних пам’яток, пропагуванню національної, культурної та духовної спадщини, за цикл публікацій краєзнавчого характеру, співпрацю із ЗМІ та громадськими організаціями                 Проскаченка Дмитра Дмитровича, головного зберігача фондів Добровеличківського краєзнавчого музею, краєзнавця, у травні 2008 року відзначено обласною краєзнавчою премією імені В. Ястребова. У грудні постановою Президії правління Всеукраїнської спілки краєзнавців № 12 від 16 вересня 2008 року за значний внесок у розвиток краєзнавчого руху, збереження національної історико-культурної спадщини та природних скарбів України           

Проскаченку Д. Д. присвоєно звання – "Почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців” та вручено диплом про присвоєння почесного звання "Ветеран краєзнавчого руху на Кіровоградщині”.

Указом Президента України з нагоди 70-річчя Кіровоградської області Проскаченка Д. Д. нагороджено орденом "За заслуги” ІІІ ступеня.

За значний   особистий   внесок   у культурно-освітній   розвиток  Української
держави, вагомі трудові здобутки  та  багаторічну  сумлінну  працю Проскаченка Д. Д. нагороджено відзнакою  Президента України - ювілейною медаллю  "20 років незалежності України".

Дмитро Дмитрович був вимогливим до себе і оточуючих. Доброзичливий. Шанобливо ставився до громадян. Його професійні та людські якості завжди викликали гордість та захоплення, були прикладом для оточуючих. Його авторитет був непохитний і в колективі, і в колі друзів, і серед рідних.                                                                                        Порядність, чесність, справедливість, комунікабельність, доброта завжди викликали симпатію і довіру. Сумуємо з приводу непоправної втрати. Виносимо глибокі співчуття родині. Світла пам’ять про Дмитра Дмитровича назавжди залишиться з нами.

Смерть не зможе зруйнувати те, що залишив після себе Дмитро Дмитрович - це добрі справи, безмежну повагу та світлу пам’ять. Скорбота безкінечна. Горе безмірне. Царство небесне та вічний покій Дмитру Дмитровичу.