15 лютого 2013 року до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав в районі проведено ряд заходів.

За традицією, всі учасники бойових дій на території інших держав, представники органів місцевого самоврядування району, працівники установ та організацій, громадськість селища зібралися в районному краєзнавчому музеї біля експозиційних стендів, присвячених землякам, воїнам-інтернаціоналістам, які загинули при виконанні військового обов’язку в Афганістані, щоб вшанувати їх пам’ять, та висловити слова вдячності всім тим, хто виконуючи свій військовий обов’язок мужньо, самовіддано йшов на подвиги в ім’я Батьківщини.

У заході взяли участь голова районної державної адміністрації Яременко О. П., заступник голови райдержадміністрації М. Поляруш, селищний голова Тущенко А. Л.

Цього дня на приміщенні Добровеличківської ЗШ І-ІІІ ст. № 1 відкрито меморіальні дошки воїнам-інтернаціоналістам, які загинули в Афганістані, Стеблині О. І. та Артюху А. М., колишнім випускникам закладу.

Після урочистого відкриття відбулося покладання квітів до пам'ятного знака загиблим воїнам-інтернаціоналістам.

Заходи продовжено в районному Будинку культури, де голова районної державної адміністрації О.Яременко привітав учасників бойових дій на території інших держав та вручив їм грамоти райдержадміністрації та районної ради, 2 медалі «За звитягу», 1 медаль «За мужність», 3 Почесні грамоти Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), 5 грошових допомог сім’ям загиблих. Пам'ять загиблих земляків воїнів-інтернаціоналістів вшановано хвилиною мовчання. Після урочистої частини працівниками районного Будинку культури, Липнязького і Тишківського Палаців культури та учасниками художньої самодіяльності РБК проведено концерт-реківєм.

             Вічна пам'ять загиблим в Афганістані землякам -

                               воїнам-інтернаціоналістам.

                           (за матеріалами Добровеличківського краєзнавчого музею)

Єшин Сергій Миколайович народився 28 березня 1964 року  в  м. Помічна  Добровеличківського району Кіровоградської області.  

Льотчик-оператор вертольота Мі-24, військовий льотчик 3-го класу, лейтенант  в/ч 97978. 

         У Збройних силах СРСР з 5 серпня 1981 року. Закінчив Саратовське вище військове авіаційне училище. В Республіці Афганістан з січня 1987 року. Здійснив 108 бойових вильотів. 18 травня 1987 року під час виконання бойового завдання з прикриття вертольотів Мі - 8 виявив і знищив зенітну установку. При виході з атаки вертоліт на малій висоті був підбитий, вибухнув. Сергій Єшин загинув.

 За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки ( посмертно). Похований на міському кладовищі в м. Помічна.

Козирєв Ігор Анатолійович народився 21 червня 1967 року в місті Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області. Після закінчення школи працював трактористом у Добровеличківської райзаготконторе. У Збройні Сили СРСР призваний 23 жовтня 1985 року Добровеличківський РВК. У Республіці Афганістан з квітня 1986 року, молодший сержант, командир відділення.   Неодноразово брав участь у бойових рейдах. Проявив себе сміливим і рішучим командиром. 18 грудня 1986 загін повертався в пункт постійної дислокації з бойового виходу з під Сурубі (провінція Кабул), де майже місяць вів бойові дії проти моджахедів. Командиром загону, майором Биковим Григорієм Васильовичем, було прийнято рішення по шляху «зробити візит до старих знайомих в укріпрайон Карера (провінція Кунар )». Під час бою Ігор першим на чолі свого відділення піднявся в атаку і закидав противника гранатами , але отримав численні осколкові поранення і помер.

За мужність і відвагу нагороджений орденом «Червоної Зірки» (посмертно). Похований на  кладовищі в місті Помічна.

Артюх Аркадій Миколайович народився 23 травня 1967 року в м.Дніпропетровськ.

Закінчив Добровеличківську середню школу. Одночасно активно тренувався в Добровеличківській ДЮСШ (тренер Косенко Анатолій Сергійович). Був неодноразовим переможцем змагань різних рівнів.
Його показники, занесені до книги рекордів ДЮСШ у 1983 році, і до сьогодні ще не перевершені (100 м - 11,8 с., 200 м - 24,0 с., 400 м - 51,8 с.).

У Збройні Сили СРСР призваний 08 грудня 1985 року Добровеличківський РВК. В Республіці Афганістан з квітня 1986 року -  рядовий, розвідник.  Брав участь в 11 бойових операціях. У боях проявив високу військову майстерність і кмітливість. Під час одного з бойових виходів особисто виявив склад з боєприпасами. 05 серпня 1986 року під час бойового виходу на схилі гори Насавасар в околицях кишлаку Ганджгал (провінція Кунар) розвідзагін І роти, який зупинився на днювання після нічного переходу, потрапив під масований обстріл зі стрілкової зброї і гранатометів. В ході бою, намагаючись надати медичну допомогу пораненому командирові групи,Аркадій Артюх сам отримав важке поранення. Помер 06 серпня 1986 року при евакуації в госпіталь.

За мужність і відвагу нагороджений орденом «Червоної Зірки» (посмертно). Похований в смт Добровеличківка. Його ім'ям названа одна з вулиць селища. 

З 1987 року в Добровеличківці проводяться обласні спортивні змагання серед вихованців дитячо-юнацьких спортивних шкіл, для яких це не тільки демонстрація своїх досягнень, прагнень до здорового способу життя, а й продовження спортивного життя Аркадія та дань поваги і пам’ять про всіх молодих людей, які трагічно загинули в Афганістані.
На кожних змаганнях головним болільником та самим почесним гостем є Артюх Раїса Василівна - мама Аркадія.

Дімітров Георгій Петрович народився 19 червня 1941 року на Далекому Сході. З 6-го класу навчався в Гнатівській середній школі Добровеличківського району Кіровоградської області Української РСР. Закінчив курси трактористів. Працював у колгоспі. Служив в армії з 1959 року. Закінчив військове училище танкових військ. Служив у Чехословакії, 7 років у Німецькій Демократичній Республіці. Пізніше навчався у московській військовій Академії Служив в Київському окрузі м. Овруч Житомирської обл.

У вересні 1983 року був відправлений радником у Республіку Афганістан. підполковник, начальник контрозвідки. 14 листопада 1983 року після технічної наради був здійснений обліт даної території. Вертоліт було збито ракетою «Стінгер» в горах під Кандагаром. Вся делегація військових загинула.

За мужність, відданість Батьківщині нагороджений орденами й медалями. Похований на сільському кладовищі с. Гнатівка Добровеличківського району. 

Крейтор Володимир Анатолійович народився 28 червня 1962 року в с.Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області. Батьки Анатолій Данилович і Меланія Іванівна працювали в колгоспі. В 1969 році пішов в 1 клас. До третього класу навчався в загальноосвітній школі. З 1971 року переходить до Піщанобрідської спеціальної школи-інтернату, де і навчався з 4 класу до закінчення школи, восьми класів.

В 1977 році вступив до Голованіського СПТУ, яке закінчив у 1980 році. Трудову діяльність розпочав трактористом колгоспу, пропрацював три місяці, у жовтні 1980 році призваний до лав радянської армії. Стрілок ММГ, рядовий.

Загинув 29 березня 1982 року.

Крейтора Володимира Анатолійовича посмертно нагороджено орденом Червоної Зірки.

Стеблина Олег Іванович народився 9 березня  1966 року  в смт  Добровеличківка Кіровоградської області. Молоді батьки, незважаючи на заклопотаність, оточували сина увагою і любов’ю. Олег  не був відмінником, але постійно виявляв старанність і наполегливість. Про таких як він говорили, що в нього золоте серце. Любив малювати, займався фотографуванням, а спорт його пристрасть. Брав активну участь у спортивних змаганнях з легкої атлетики. Займав призові місця, неодноразово нагороджувався грамотами. Жоден  футбольний матч міжшкільних змагань з футболу не проходив без нього. Займався карате. Мав ІІ розряд по стрільбі. За хорошу спортивну та військову підготовку був відзначений срібним значком  ГТО .

Після закінчення школи у 1983 році навчався на курсах водіїв при ДОСААФ, а в травні 1984 року був призваний до лав  Радянської Армії. Одержав комсомольську путівку на службу в прикордонні війська. Навчання проходив у ТРСР ТБАО Памір в / ч 2022 «УП -2».Отримав звання сержанта і був направлений на службу в Червонопрапорний  Памірський прикордонний округ. Звідси потрапив у підрозділ в складі обмеженого контингенту Радянських військ в Афганістані. Під час одного із запеклих боїв загонові вдалося оточити групу душманів, які залишилися і замкнули кільце. Наш земляк одним з перших кинувся в атаку. Та раптом вибух. 12 вересня 1985 року обірвалось коротке життя Олега Стеблини.

Посмертно його нагороджено орденом Червоної Зірки. Похований в смт Добровеличківка. Його ім'ям названа одна з вулиць селища.

Віняр Петро Йосипович  - народився 19 червня 1965 року в багатодітній сім’ї в с. Перчунове Добровеличківського району Кіровоградської області. Змалечку допомагав матері на фермі. В школі  був здібним учнем. З дитинства мріяв про професію хлібороба. У вільний від роботи час любив читати книги, грав у духовому оркестрі при сільському Будинку культури.

У 1982 році закінчив школу, отримав права тракториста, потім оволодів професією шофера. До призову в лави армії працював у рідному колгоспі.                         8 листопада 1983 року призваний до лав Радянської Армії. Службу проходив в складі обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані. Він був водієм бронетранспортера. Супроводжуючи колону автомашин з  вантажем для мирного населення, його бронетранспортер підірвався на міні. Так 16 жовтня 1984 року обірвалось коротке життя Петра Віняра.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 червня 1985 року посмертно нагороджений орденом «Червоної Зірки ». Поховано на сільському кладовищі с.Перчунове.                                                                  

Мірошніченко Анатолій Олександрович народився 8 червня 1967 в м. Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області. Після закінчення Помічнянської школи № 1 здобув професію водія-тракториста в Дмитрівському СПТУ Знам’янського району. Потім працював в колгоспі с. Миколаївка, на Помічнянському елеваторі. В жовтні 1985 року був призваний до лав радянської армії. Перші місяці військової служби проходили в м. Черчик Ташкентської області, радист. Потім виконував свій інтернаціональний обов’язок в Республіці Афганістан.

Загинув Анатолій Мірошніченко 16 вересня 1986 року під час переправи через річку. Анатолія і його бойових побратимів обстріляли душмани із засідки. Похований на міському кладовищі в м. Помічна. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.

Романенко Юрій Павлович - народився 20 жовтня 1954 року в с. Червона Поляна Добровеличківського району Кіровоградської області. У 1962-1910 роках навчання в школі. Ріс він дужим і спритним. Саме завдяки цьому йому вдалося врятувати хлопця, а також свого батька, який переправляв очерет через річку і ледве не затонув.

В 1972 році Юрій Романенко був призваний до лав Радянської Армії. Дійсну службу проходив в Угорщині. Під час пожежі механік – водій танка Ю. Романенко врятував кількох угорських дітей. За це й одержав першу свою нагороду «За відвагу на пожежі». Після закінчення школи сержантів у Чугуєві Юрій Романенко був направлений у Московський військовий округ, в місто Наро – Фомінськ. Служив у Гвардійській танковій Кантеміровській Ордена Леніна Червонопрапорній дивізії, де дослужився до звання старшого прапорщика. З осені 1983 року виконував свій інтернаціональний обов’язок в Афганістані. У критичний момент Юрій підняв в атаку залишки батальйону. Душмани, відстрілюючись, почали відходити. Одна з черг прошила Юрія Романеска. Переніс дві аперації, третьої не витримав. Це було 3 січня 1984 року.

Його поховано у місті Наро – Фомінську Московської області.