На сьогодні домінуючим видом прикладного мистецтва на Добровеличківщині є вишивка.

У нашому районі живуть і творять неперевершені майстрині української вишивки.

На виставці представлено кращі зразки традиційного та сучасного народного мистецтва майстринь з Добровеличківки: Осіпенко Надії Іванівни, Колісніченко Людмили Порфирівни, Кузьмович Ольги Василівни, Остапюк Тетяни Василівни, Остапюк Наталі Миколаївни, Котрікової Олени Миколаївни,  Слободенюк Лариси Миколаївни, Слободенюк Алли Миколаївни, Мовчан Алли Олександрівни.

Надія Осіпенко володіє найпоширенішими техніками вишивки: гладь і хрестик. Творча колекція її робіт різнопланова: ікони, чоловічі та жіночі сорочки, серветки, рушники, наволочки, скатерки. Виробам притаманний квітково-рослинний орнамент. Надія Іванівна уміло сполучає традиційні для української вишивки шви та розробляє авторські квіткові композиції. Майстриня є постійним учасником районних та обласних виставок. Вишитий нею рушник прикрашав гілку калини на сцені Всеукраїнського фестивалю-конкурсу вокально-хорового мистецтва «Калиновий спів» (Кіровоград, 2012) .

У доробку вишивальниці Л.Колісніченко понад 300 робіт, серед яких рушники, серветки, наволочки, підзорники, скатерки та жіночі сорочки. ЇЇ найулюбленіша техніка вишивання – гладь. Квіткові орнаменти створює сама. Характерна ознака їх – барвистість та яскравіть фарб.  Роботи майстрині неодноразово презентувались на районних та обласних виставках.

У творчому доробку Ольги Кузьмович близько двохсот робіт: серветки, рушники, наволочки, скатерки, панно. Вони вражають довершеністю та досконалістю візерунків,творчою фантазією та високим смаком. Роботи майстрині експонувались на районних  та обласних виставках.

Основна техніка робіт Тетяни Остапюк та її доньки Наталі Остапюк – це вишивка хрестиком. Колекція налічує близько 50 робіт: рушники, серветки, великодні рушнички, ікони, квітковаі та рослинні композиції. Традиційні орнаменти в їніх роботах набувають сучасного забарвлення. Вироби насичені барвистою кольоровою гамою.

Олена Котрікова застосовує техніки хрестика та гладі. Тематика рушників, скатертин - квіткові та геометричні композиції. Роботи мають глибокий змістовний орнамент, національний колорит. У творчому доробку майстрині близько 100 робіт. Неодноразово вона брала участь у районних та обласних виставках.

Роботи Слободенюк Лариси Миколаївни презентуються вперше.Вона досконало володіє технікою вишивання хрестик. В її доробку сюжетні картини, в яких знайшли відображення образи добра і краси.

Алла Слободенюк займається бісероплетінням і в’язанням. Особливу увагу приділяє вивченню хрестикових візерунків з бісеру, що надає можливості співставляти реальність життя з внутрішнім світом людини. А в’язані ляльки захоплюють своєю незвичайністю та казковістю. Майстриня постійна учасниця районних та обласних виставок.

В Алли Мовчан улюблена техніка вишивки «хрестик». Вишиває переважно картини та серветки. Роботи вирізняються оригінальністю, ліризмом, гармонійністю кольорів. Роботи вишивальниці експонувались на районних виставках.

Москаленко Віра Іванівна проживає в с.Липняжка.              

Основний напрямок творчості-вишивка гладдю композицій з квітів та птахів, в яких в яких вдало підібрана гама кольорів. Працює в техніці об’ємної аплікації, створює рослинні панно з атласних стрічок . Вишиті подушки створені у традиційному стилі, але у кожній їх барві виявляється творча особиста фантазія, витонченість та ліризм. У творчій колекції понад 300 робіт. Відома не тільки в Липняжці, а й в Кіровограді, Києві. Її роботи знаходяться у приватних колекціях Росії та Білорусії. Учасниця районних та обласних виставок.           

На виставці представлено вишивки Любов Іванівни та Василя Васильовича Гонташів з с. Водяне Липнязької сільської ради.

Вся родина Гонташів - мати, батько, троє синів – Василь, Володимир та Віталій, доньки Валентина та Марія – усі вишивають. У створенні творчих робіт використовують найпоширеніші техніки хрестик та низинка.  Головні елементи вишивки рушників, підузорників, наволочок, серветок – квіти та геометричні орнаменти в поєднанні з візерунками Західної України.  Василь Васильович ще вишиває ікони. Вишивки родини викликають зацікавлення витонченою майстерністю, творчою фантазією, високим смаком, різноманітністю композицій. Роботи родини Гонташів постійно експонуються на районних виставках, фестивалях. Вони презентували свої роботи  на обласному фестивалі «Родинні скарби Кіровоградщини», на виставці декоративно – ужиткового мистецтва «Торжество благодаті, сумління, таланту», що проходила в рамках обласного свята духовного співу «Молюсь за тебе, Україно». У 2002 році були учасниками  Всеукраїнської культурно – мистецької акції «Мистецтво одного села», у 2012 році -  Всеукраїнського фестивалю-конкурсу вокально-хорового мистецтва «Калиновий спів» у м.Кіровограді та презентували свої роботи на виставці «Родинні скарби Добровеличківщини» (2012р.).

     Просол Валентина Іванівна проживає в м.Помічна. Презентує вироби з бісеру. Сміливо комбінує у своїх роботах відомі техніки бісероплетіння.  Створює дивні композиції квітів, дерев з бісеру. Кожний витвір – це окрилена мрія, це частка її душі.

На фотовиставці «Добровеличківщина крізь роки» представлено фото різних років: фото 1927 року першого колгоспу «Червоний хлібороб» в с.Добровеличківка,   свято врожаю в с. Федорівка та смт Добровеличківка (1970, 1972, 1976, 1977 роки), колектив килимової фабрики «Зірка» (1961 та 1978 роки), кролеферма в радгоспі «Червона Поляна» (1980 р.), індича ферма в с.Юр’ївка (1972 р.), локомотивне депо станції Помічна (1968р.), на полі колгоспу ім. ХХІІ з’їзду КПРС (1959р.), млин в с. Маркове (1965р.), Добровеличківський консервний завод (1981р.), колектив центральної районної лікарні та пологового відділення  (1982  та 1984 років), дитячий садок «Зірочка» (1973 р.), народний самодіяльний ансамбль «Червона калина» с. Липняжка (1986 та 2010 роки), панорама та вулиці селища Добровеличківка (1962, 1970, 1980, 1981, 2012 років), святкування  Першотравня та Великої Жовтневої революції  в Добровеличківці (1959 та 1969 роки) та багато  інших світлин.

Фотовиставка до 90-річчя утворення Добровеличківського району являється своєрідним містком, що зв’язує минуле району з його сьогоденням. Вона – заклик до сучасників і нащадків любити свою маленьку батьківщину, плекати її й намагатись залишити слід на цій землі.